Співробітництво з УВКБ ООН

УВКБ ООН

Загальна інформація про УВКБ ООН

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) забезпечує захист і допомогу біженцям у різних країнах світу. Базована у Женеві (Швейцарія) агенція була створена Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 4 грудня 1950 р. і розпочала свою роботу в 1951 р. По закінченні Другої світової війни вона надала допомогу більш як мільйону біженців у Європі.

Однак протягом наступних десятиліть, оскільки кількість людей, які змушені були залишити свої домівки, зростала по всьому світу, його мандат продовжувався кожні п’ять років. У грудні 2003 р. Генеральна Асамблея ООН вирішила зняти обмеження у часі мандату УВКБ ООН до вирішення проблеми біженців. Протягом своєї історії, агенція допомогла більш ніж 50 мільйонам людей успішно розпочати нове життя, отримавши дві Нобелівські премії миру – у 1954 та 1981 роках.

Сьогодні УВКБ ООН є однією з провідних гуманітарних агенцій світу, його персонал з 6500 співробітників допомагає 20,8 мільйонам людей у понад 100 країнах. Це не лише біженці, але й пов’язані групи, такі як шукачі притулку, біженці, що повертаються на батьківщину, та окремі категорії з близько 20-25 мільйонів людей, що переміщені в межах їхніх власних країн та офіційно визнані „внутрішньо переміщеними особами”.

Нині Верховним комісаром у справах біженців є Антоніу Гутерріш, колишній прем’єр-міністр Португалії, котрий зайняв свою посаду 15 червня 2005 р. Він є десятим Верховним комісаром організації. Програми УВКБ ООН, режим захисту та інші програмні засади затверджує Виконавчий комітет, до якого входять представники 66 країн-членів і який щороку збирається у Женеві.

Верховний комісар доповідає Економічній та Соціальній Раді про координаційні аспекти роботи агенції і подає щорічний письмовий звіт про загальну діяльність УВКБ ООН Генеральній Асамблеї.

УВКБ ООН майже повністю фінансується за рахунок доровільних внесків, в основному від урядів, але також і від міждержавних організацій, корпорацій та приватних осіб. Воно отримує обмежений внесок із загального бюджету Об’єднаних Націй, менше 2 відсотків від загальної суми бюджету, на адміністративні витрати та приймає негрошові внески, в тому числі такі речі як намети, медикаменти, вантажівки та повітряні перевезення.

Оскільки кількість осіб, якими опікується УВКБ ООН, різко зросла – до найвищого показника у 27 мільйонів у 1994 р., його бюджет відповідно збільшився з 564 мільйонів доларів США у 1990 р. до понад 1 мільярду доларів США щорічно протягом більшої частини 1990-тих років.

Коли гуманітарні кризи стали більш складними, УВКБ ООН розширило як кількість, так і типи організацій, з якими воно працює. Серед споріднених агенцій ООН – Світова продовольча програма (СПП), котра постачає продукти харчування та предмети першої необхідності для біженців, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Програма розвитку ООН (ПРООН), Управління з координації гуманітарних справ (УКГС) та Верховний комісар ООН з прав людини.

Серед інших організацій – Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ), Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (МФЧХ), Міжнародна організація з міграції та більш ніж 570 неурядових організацій.

Діяльність УВКБ ООН в Україні

УВКБ ООН відкрило представництва у Білорусі, Молдові та Україні приблизно в один час, в середині 1990-тих років. Білорусь та Молдова приєдналися до Конвенції 1951 року та Протоколу до неї 1967 року в 2001 році, Україна приєдналася до вище згаданої Конвенції у 2002 році.

У всіх трьох країнах УВКБ ООН активно працює з урядами за підтримки НУО задля розвитку національного законодавства та побудови ефективних систем притулку, котрі відповідали б міжнародному праву. З цією метою УВКБ ООН вклало у регіоні близько 30 000 000 доларів США (зокрема, 20 000 000 доларів США – в Україні, 5 000 000 доларів США – у Білорусі та 5 000 000 доларів США – у Молдові).

З того часу, як УВКБ ООН встановило свою присутність у цих трьох країнах регіону, відповідно до офіційних даних урядів Білорусі, Молдови та України станом на 1 січня 2006 року, загалом 6 455 шукачам притулку було надано статус біженців (5 362 в Україні, 773 у Білорусі та 320 у Молдові). З них 3 136 осіб все ще зареєстровані як такі, що мешкають у регіоні, більшість – в Україні (2 346), інші – у Білорусі (706) та Молдові (84). В усіх трьох країнах біженці переважно мешкають у містах, переважна більшість – у відповідних столичних містах Києві, Мінську та Кишиневі. У 2005 році органи влади у трьох країнах опрацювали загалом 1 999 нових зверенень про надання статусу біженця (1 740 в Україні, 118 у Білорусі та 141 у Молдові) і 144 особи було визнано біженцями (49 в Україні, 41 у Білорусі та 54 у Молдові).

В Україні загалом 742 біженці було натуралізрвано з 2002 року. У Білорусі протягом 2004-2005 років загалом 3 біженці отримали білоруське громадянство. Дотепер жодного біженця не було натуралізовано у Молдові, оскільки жоден не відповідає вимозі перебування у країні протягом восьми років.

У 1996 році уряд України запросив УВКБ ООН надати допомогу в реінтеграції колишніх депортованих осіб, котрі повернулися до Криму. У відповідь УВКБ ООН розпочало широкомасштабну кампанію набуття громадянства, програми організації зайнятості, реконструкції притулків та навчання толерантності. Вартістю в 5,3 мільйони доларів США, надана УВКБ ООН протягом минулих одинадцяти років допомога для реінтеграції людей, що поверталися до Криму, є найширшою програмою, пов’язаною із запобіганням та скороченням безгромадянства, що її досі здійснювало УВКБ ООН у одній країні.

Як наслідок, близько 250 000 людей, що повернулися, отримали допомогу в набутті українського громадянства. Щороку близько 3 000 колишніх депортованих осіб (та їхніх нащадків) прибувають до Криму, тому УВКБ ООН продовжує надавати безкоштовну юридичну допомогу людям, що повертаються, через місцеву НУО.

На сьогодні триває реалізації проекту «Підтримка управління міграцією та притулком в Україні», який імплементується Представництвом міжнародної організації з міграції в Україні.


Співробітництво з УВКБ здійснюється в рамках проекту «Ініціатива підвищення якості систем надання притулку у Східній Європі та Південному Кавказі» (ІІ фаза).

Метою ІІ фази проекту є подальше формування якісної системи надання захисту в Україні. У рамках проекту експерти Регіонального Представництва УВКБ ООН провели тренінги для працівників структурних підрозділів у справах біженців територіальних органів ДМС та надали практичну допомогу у підготовці та проведенні співбесід з іноземцями та особами без громадянства, які звернулися з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, підборі та опрацюванні інформації по країнах походження з метою подальшого ефективного написання висновків щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, започатковано роботу російськомовної версії сайту Refworld – електронної бази даних, що містить документи, присвячені правам людини і тематиці біженців та проведено навчання за двома навчальними модулями Європейського бюро з надання притулку.