Тетяна Кузнецова: вишивання як продовження традиції роду і порятунок душі
Вишивати Тетяна почала у 2013 році. Тоді думала: якщо вийде – це стане лише хобі. Та з часом вишивання переросло у значно більше – у продовження сімейної традиції, своєрідну медитацію і справжній порятунок у важкі та темні часи.
Спочатку, ще дівчинкою вивчала роботи старших жінок свого роду, з дитинства вчилась вишивати. Обидві її бабусі та прабабуся вишивали хрестиком: створювали модні на той час декоративні подушки та традиційні рушники. А згодом у магазині Тетяна побачила схему вишивки ікони – саме вона і стала поштовхом спробувати власні сили.
Починала з бісеру, потім працювала у змішаній техніці – бісером і хрестиком, а нині повністю перейшла на вишивання хрестиком.
Своїми руками вона оздобила бісером сукню та сорочку для мами, а для себе вишила весільний рушник. Саме на нього Тетяна разом із нареченим стали у 2024 році. З усмішкою говорить, що знає його все життя. Вони обоє виросли в одному селі на Кіровоградщині.
З листопада 2022 року коханий Тетяни служить у лавах Збройних сил України та воює на Донецькому напрямку. Згодом на захист країни став і її менший брат. Він уже мав поранення, але після відновлення знову повернувся на фронт.
Саме тоді вишивання стало для Тетяни справжнім порятунком – способом впоратися з тривогою, важкими думками та хвилюванням за найрідніших. І нині вона часто бере до рук п’яльця після роботи – як спосіб відпочити і відновити внутрішню рівновагу.
У міграційній службі Тетяна працює з 2012 року, від самого початку її формування. За цей час працювала на різних напрямках, але найбільше любить прийом громадян. Каже, що їй цікаві людські історії, а найбільша винагорода – це можливість допомогти вирішити складну проблему.
Сьогодні Тетяна Кузнецова працює з іноземними громадянами у Подільському відділі у місті Кропивницький Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби.
Двічі на рік вона відвідує виставки рукоділля та творчого хобі у столиці. Там черпає натхнення, повертається з новими ідеями та роботами, а також вивчає символіку української вишивки: значення орнаментів і кольорів.
Особливо радіє, що продовжує традиційне українське мистецтво і водночас традицію власного роду.
А на запитання про мрію відповідає просто і щиро, як і мільйони українців: «Щоб настав мир, а всі, хто нині боронить країну, повернулись до своїх родин живими та здоровими».
