Безпека починається з відповідальності: зворушлива історія Романа з Умані
24 лютого 2022 року - дата, яку кожен українець пам’ятає не лише розумом, а серцем. Саме цього дня мирне життя в Умані перетворилося на тривогу, вибухи й тривожні дзвінки. Перший удар пролунав, як грім серед ясного неба, змусивши усіх переосмислити головне: безпека - це не щось абстрактне, це наш дім, наші близькі, наша країна.
У перші ж години повномасштабного вторгнення Роман Панасюк, не вагаючись, вступив до добровольчого формування територіальної оборони.
«Без вагань і страху, яким би він не був, я став до строю, - згадує Роман. У школі займався спортивною стрільбою, згодом служив у Збройних силах та органах внутрішніх справ. Я знав: мій досвід потрібен».
Йому 44 роки. Уже понад шість років Роман працює в Уманському відділі міграційної служби, де очолює сектор боротьби з нелегальною міграцією та реадмісією. Але в лютому 2022-го його звична щоденна робота перетворилася на подвійне навантаження: вдень - офіс, документи, спілкування з іноземцями; уночі - оборона міста, інструктажі, бойове злагодження.
Роман став заступником командира загону тероборони і взявся до найважливішого - навчання.
«90% добровольців уперше тримали в руках зброю, - розповідає він. - Ми вчилися разом: стріляти, прикривати один одного, не боятися. Бо страх - це ворог, який паралізує. А ми були разом. А разом - ми сила».
Після фронту — знову на передовій. Міграційній.
Коли активна фаза бойових дій трохи вщухла, Роман повернувся до мирної служби. Але серце залишалося в тонусі. Особливо у дні Рош га-Шана — періоду, коли Умань приймає десятки тисяч паломників-хасидів з усього світу. Потік відвідувачів не зменшився, попри війну. Навпаки:
- 2022 рік - майже 23 тисячі прочан;
- 2023 рік - понад 35 тисяч;
- 2024 рік - понад 33 тисячі;
- 2025 рік - уже понад 40 тисяч, майже половина населення міста.
Найбільше паломників - із Ізраїлю, США, Канади та Великої Британії.
У ці дні Роман з командою щодня на першій лінії спілкування - не з ворогом, а з гостями, які потребують орієнтації, підтримки, пояснення міграційних норм.
«Важливо не просто перевіряти документи, - ділиться Роман. - Потрібно знаходити спільну мову, будувати довіру. Бо довіра народжується з людяності. Закон - однаковий для всіх, але кожна людина заслуговує на повагу, щоб її вислухали, зрозуміли, пояснили».
Людяність, яка зупиняє страх
Для Романа безпека — це не лише бронежилет і наказ. Це насамперед відповідальність, справедливість, відкритість до діалогу. Він ніколи не дозволив собі бути байдужим — ані на блокпості, ані в кабінеті. Бо знає: країна тримається на тих, хто не ховається.
Спокійний. Рішучий. Відповідальний. Людяний.
Саме такі, як Роман Панасюк, — тримають наш тил. І завдяки ним ми можемо будувати майбутнє.
Центрально-південне міжрегіональне управління ДМС