Бахмут у серці, нові мрії в Умані: історія Дамира
Своє рідне місто на Донеччині 11-річний Дамир, як і весь світ, називає фортецею. Бахмут йому з мамою довелося залишити навесні 2022 року, після того, як у їхній будинок влучила ракета. Виїжджали з міста понад 4 години: постійні обстріли, величезні затори та страх за життя. Тоді вони вірили, що покидають домівку лише тимчасово, тож узяли із собою тільки найнеобхідніше.
Зараз хлопчикові трапляються в інтернеті світлини колись знайомих вулиць, але тепер їх неможливо впізнати. Місто, яке тримало оборону майже десять місяців, після окупації росіянами перетворилося на руїни. Та саме з ним пов'язані найтепліші спогади дитинства.
«А пам’ятаєш, мамо, як ми відпочивали на березі річки Бахмутка? Дитячий майданчик, фонтани і годівлю зграї голубів…− згадує Дамир своє щасливе дитинство. – Там я ходив до початкової школи, відвідував школу мистецтв та секцію з вільної боротьби. Там залишився не лише наш дім, а й будинок дідуся й бабусі, затишне подвір'я та мальовничий садок біля хати…»
Майже 3,5 роки хлопчик разом із родиною проживає в Умані. Нова школа, нові друзі і захоплення. На Черкащині вони поступово адаптувалися і почали будувати плани на майбутнє. Хочуть з мамою побачити світ, тож звернулися до міграційної служби для оформлення закордонних паспортів.
«Умань зачаровує своїм колоритом і різноманіттям, вражає своєю красою та відомістю. Але в серці назавжди залишиться рідний Бахмут − зруйноване, але незламне місто-фортеця на Донеччині» − каже хлопчик.
