Тетяна Білюк: коли людяність стає професією
Тетяна Білюк вже майже два десятиліття працює в міграційній службі Хмельниччини. Починала ще у 2004 році на «паспортному столі», а згодом стала державною службовицею. Сьогодні вона - головна спеціалістка з оформлення документів у Чемеровецькому підрозділі. За цей час її неодноразово відзначали за сумлінну працю, але для неї важливіше, що кожен день приносить живий контакт із людьми, їхні радощі й тривоги.
З першого дня Тетяна зрозуміла: люди запам’ятовують не тільки документи, які вона видає, а й те, як їх обслуговують. Тому її теплий погляд і щира посмішка стали своєрідною «візитівкою», а уважність і якість роботи – щоденним правилом. Вона пам’ятає радість від першого паспорта, з яким прийшов підліток, і щемливі моменти, коли доводиться слухати чужі історії, порадити або просто підтримати тих, хто переживає важке.
«Ця служба – мій шлях до людей і держави водночас», – каже Тетяна. Кожного разу, передаючи документ, вона нагадує: «Ніколи не опускайте рук. Це не просто папірець – це маленький місток у ваше життя та життя ваших дітей».
Війна змінила все. Щоранку вона бачить людей із очима, сповненими страху і тривоги, і розуміє: у такі моменти людяність, доброта й підтримка – не абстрактні слова, а реальна допомога. Вона повторює собі: «Ми вистоїмо, ми подолаємо, ми переможемо». І хоча ці слова даються нелегко, адже її син – офіцер Військово-морських сил – вже більше трьох років у полоні, Тетяна продовжує йти на роботу, посміхатися, допомагати людям. «Якщо я здамся, я не зможу допомогти іншим. А значить, не зможу допомогти й своєму сину», – каже вона. Після робочого дня її заспокоює лише фотографія сина в формі та спогади про його дитинство, шкільні роки, перші кроки офіцера.
Тетяна – не лише службовиця, а й мама, бабуся, наставниця. Вона виховує 11-річного хлопчика, якого забрала з інтернату, і для нього її любов безмежна. Коли важко, син тихо шепоче: «Мамо, не хвилюйся, все буде добре». Ці слова, прості й щирі, надають їй сил і впевненості.
Такою є Тетяна – людина, яка щиро служить людям, робить державу ближчою і теплішою, і навіть у найтемніші часи знаходить у собі світло. Колеги кажуть про неї як про приклад материнської сили, любові та людяності – любові, якої вистачає на всіх без винятку.
