«Своє місце»
Вона прийшла працювати до міграційної служби не так давно - у червні 2023 року. Але від перших днів відчувалося: Ольга Лущик не просто виконує роботу, вона живе нею.
«Я завжди хотіла бути корисною людям і державі. Допомагати у важливих питаннях документування - це не лише про папери. Це про довіру, про людське життя, яке триває попри все», - каже вона.
Коли дізналася про вакансію у ДМС, вирішила спробувати. І не помилилася.
«Тут я відчула, що кожен день має сенс. Коли бачиш вдячні очі людей, розумієш - робиш щось справді потрібне».
Є історія, яку Ольга пам’ятає особливо.
До неї прийшла літня жінка, що втратила документи під час евакуації. Вона лишилася зовсім сама, із важким серцем і спогадами про дім, який не повернути.
«Ми разом заповнювали заяви, збирали довідки. Але найважливіше - я просто слухала. І бачила, як у її очах поволі повертається віра», - згадує Ольга.
«Іноді людині потрібен не лише документ, а й слово. Тепле, людське. Бо через ці слова народжується впевненість у завтрашньому дні».
Особливо багато таких історій - серед тих, хто приїхав з окупованих територій. На Дубровиччині нині проживає понад 600 переселенців.
Для них - і кожного, хто приходить у міграційну службу, - двері тут відчинені не лише формально.
Ольга не приховує: робота допомагає триматися. Її чоловік - військовослужбовець, на фронті з 2014 року.
«Коли чекаєш новин з передової, робота стає опорою. Вона відволікає від тривоги, дає сили не впадати у відчай. Я знаю, що мій внесок теж важливий - кожен документ, кожна усмішка громадянина - це маленький крок до нашої спільної перемоги».
У вільний час вона доглядає квіти, а ще багато читає. Каже, що це нагадує про мир, який обов’язково повернеться.
Дубровицька міграційна служба - невеликий, але міцний колектив. Тут працюють люди, які не просто знають свою справу, а мають серце.
І, здається, Ольга вже знайшла своє місце.
«Намагайся зайняти у житті не перше місце, а своє», - любить повторювати вона.
І в її голосі чується спокій - той, що народжується з віри у людей і в життя.
