Анатолій Бойко: військовий, батько, людина честі
До лав буковинських міграційників підполковник прикордонної служби Анатолій Бойко приєднався в 2014 році після звільнення в запас. Однак вже 2015-го був мобілізований для проходження служби в АТО на харківському напрямку. Тоді в умовах, близьких до бойових, він провів у лавах ЗСУ 1 рік та 2 місяці. А з початком повномасштабного вторгнення вже за кілька тижнів чоловік знову був на лінії зіткнення, цього разу вже в Сумській області.
В квітні 2025 року Анатолію Васильовичу виповнилося 60 років, тож він повернувся на рідну Буковину та на роботу до Управління ДМС у Чернівецькій області. Працівники Новоселицького відділу з повагою ставляться до фахового та відповідального колеги. Анатолій Васильович, як ніхто, вміє спілкуватися з відвідувачами, що мають травматичний досвід війни, щонайперше – з військовослужбовцями, внутрішньо-переміщеними особами, які тікали від окупації, відвідувачами з особливими потребами тощо.
Біль цих людей Анатолій Васильович відчуває деколи навіть без слів, - каже начальник Новоселицького відділу Валентин Винту, - тому всі гострі кути в комунікації він вміє нівелювати, немов фаховий психолог.
На запитання, чому пішов воювати, Анатолій Васильович відповідає сухо та без подробиць: «Я військовий». Не багатослівний, скупий на спогади та деталі, він однак з гордістю говорить про синів, які разом із ним з перших днів вторгнення теж пішли захищати батьківщину. Молодший, Василь Анатолійович Бойко, донині служить в одному зі стрілецьких батальйонів ЗСУ. Тож серце батька там, де воює син, де залишилися його бойові побратими, де він втрачав товаришів по зброї, часто геть молодих…
З тими, хто звільнений в запас, й тими, хто досі на війні, Анатолій Васильович підтримує живий зв’язок, без зайвої публічності допомагає хлопцям всім, чим тільки може.
«Я роблю це не тільки для них, - каже Анатолій Васильович, - а в першу чергу для себе, бо мій син та мої товариші там не задля своїх забаганок, а заради безпеки моєї родини, заради майбутнього моїх онуків».
За його сприяння та фінансової підтримки земляків, мешканців буковинського села Маршинці бойовим побратимам, що нині продовжують службу у прикордонній комендатурі швидкого реагування Сумського прикордонного загону, було передано для потреб війська автівку швидкої медичної допомоги.
За вірність офіцерському обов’язку, патріотизм та активну волонтерську діяльність Анатолія Васильовича неодноразово відзначали керівники військових підрозділів, з якими він постійно співпрацює. Одну з таких почесних відзнак він отримав зовсім нещодавно за підписом Голови державної прикордонної служби України Сергія Дейнеки. Звісно, отримувати такі нагороди – висока честь, однак найщиріше бажання чоловіка, щоб його син та бойові друзі чимшвидше повернулися додому з Перемогою, живими та здоровими. «Якщо робитимемо для цього все від себе залежне, кожен на своєму місці, - каже Анатолій Васильович, - день Перемоги настане швидше».
