Життя в русі: історія Василя Українця
«Біг - це як життя: не зупинятися, навіть коли важко». Для Василя Українця ці слова - не метафора, а щоденна реальність. Уже понад десять років він працює у Борщівському відділі УДМС у Тернопільській області - одному з найбільших підрозділів регіону. Щодня сюди приходять люди з різними історіями, надіями й тривогами, і Василь щоразу знаходить у собі сили бути уважним, зібраним і людяним. Для нього ця робота - не просто виконання посадових обов’язків, а служіння людям.
Через його кабінет проходять військові, які поспішають на ротацію, поранені, яким терміново потрібні документи для лікування за кордоном, родини з дітьми, що отримують свої перші паспорти. У кожному зверненні - чиєсь життя, чиясь доля, і Василь це добре розуміє. Саме тому він не працює «за інструкцією», а намагається почути, підтримати й допомогти настільки, наскільки це можливо. Колеги поважають його за витримку, дисципліну й здатність залишатися спокійним навіть тоді, коли навколо бракує часу, а напруга зашкалює.
Особливе місце в його житті займає біг. Це не просто спорт і не просто захоплення - це стан душі й спосіб тримати внутрішню рівновагу. Коли ноги відмірюють кілометри, думки впорядковуються, а складні рішення знаходять свій шлях. За роки Василь подолав понад 60 забігів - від коротких дистанцій до марафонів. Кожен старт - це розмова із самим собою, випробування характеру й доказ того, що рух уперед можливий навіть тоді, коли здається, що сил майже не залишилося.
З початком повномасштабної війни біг набув для нього ще глибшого сенсу - став способом допомагати тим, хто боронить країну. У 2022 році Василь долучився до благодійного проєкту «Пробіг до 100 тисяч бронежилетів». Завдяки таким ініціативам було зібрано понад 2 мільйони гривень на захисне спорядження для українських військових. Сьогодні він також разом із другом, у якого власна автомайстерня, ремонтує автомобілі для фронту, вкладаючи в цю справу не лише час і сили, а й серце.
Бути прикладом Василь прагне не тільки на роботі чи у волонтерстві, а й у родині. Його син також захопився бігом, і тепер вони часто тренуються та виходять на старти разом. У цих спільних кілометрах - більше, ніж спорт: тут народжується довіра, загартовується характер і формується справжня підтримка. «Живу з енергією руху й натхненням служити людям», - так Василь описує свій шлях. Робота, спорт і волонтерство для нього злилися в єдину дорогу, де кожен день - це новий виклик, нова дистанція і ще один крок до того, щоб світ навколо став трохи людянішим.
