Дорога через полон, фронт і віру: історія захисника Вадима Петренка
Є люди, про яких кажуть: незламні. Але поки не зустрінеш їх у житті, не розумієш, що це слово означає по-справжньому. Історія сержанта Вадима Петренка - саме про таку силу духу, яку не зламали ані тортури, ані війна, ані біль.
У 2015 році, коли Горлівка вже була окупована, життя Вадима розірвалося надвоє. За його відверту проукраїнську позицію бойовики схопили його просто на вулиці. Десять місяців у полоні - це вічність, утиснута в бетонні стіни, допити, приниження й темряву. Але навіть там, де здається, не лишається місця для людяності, він зберіг головне - віру, що Україна повернеться. Що він повернеться.
Після звільнення Вадим намагався повернутися до звичайного життя. Працював інженером у Лозовій, мовчки ніс у собі спогади, які іноді важче, ніж будь-які фізичні рани. Та попри все він жив, працював, підтримував інших - і завжди залишався українцем до кісток.
Коли у лютому 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, для нього не було сумнівів. У перші ж дні він став до лав Збройних Сил України, приєднавшись до 81-ї бригади. Там він отримав свій позивний - «Світоч». І справді став світлом для побратимів: спокійним, витривалим, чесним, тим, хто ніколи не здається.
Він пройшов найгарячіші точки фронту. Бачив те, що змінює людину назавжди. Отримав поранення, пережив контузію, але жодного разу не дозволив страху взяти гору. Навіть у моменти, коли тіло зраджувало, його віра в Україну залишалася непохитною.
Сьогодні воїн «Світоч» потребує термінової медичної реабілітації за кордоном. І коли постало питання документів, Лозівський відділ ГУ ДМС у Харківській області зробив усе можливе, аби він отримав паспорт швидко й без зайвих перепон. Тепер документ уже в руках нашого Захисника - і це маленька, але важлива перемога на його шляху до одужання.
Ми пишаємося тим, що можемо підтримати людину, яка віддала стільки сил заради нашої свободи. Допомагаючи воїну - ми допомагаємо Україні. Кожний працівник нашої служби це розуміє.
