Серце, що не зупинилось: історія сили та вибору Сергія Шанюка
Є люди, про яких не кричать гучні заголовки. Вони просто щодня приходять на роботу, виконують свої обов’язки й залишаються надійною опорою для інших. Саме такі люди і є справжнім обличчям державної служби. Один із них - Сергій Шанюк.
Його шлях - це історія не про посади чи звання. Це історія про внутрішню силу, характер і здатність зробити правильний вибір у найнебезпечніший момент життя.
З дитинства Сергій звик рухатися вперед. Спорт - футбол, карате, змагання - виховав у ньому дисципліну, витривалість і вміння не відступати. Для нього це було не просто захопленням, а школою життя, яка згодом допомогла вистояти там, де багато хто не зміг би.
27 лютого 2019 року став днем, який розділив життя на «до» і «після». Поза службою, біля власного гуртожитку, Сергій став свідком агресивної ситуації: група молодиків погрожувала мешканцям, сіяла страх і небезпеку. Він міг пройти повз. Але не зробив цього. Як офіцер і як людина, він не зміг залишитися осторонь.
Представившись і зробивши законні зауваження, Сергій став на захист інших. Відповіддю став ніж. Удар - просто в груди, в область серця. Тяжке поранення, пошкоджена легеня, сильна крововтрата. Мить, у якій вирішувалося все.
Та навіть поранений, на межі життя і смерті, він знайшов у собі сили заблокувати повторний удар, не дозволивши нападнику завершити задумане. Він викликав поліцію та швидку допомогу - і цим врятував не лише себе, а й інших.
Згодом нападника затримали, а службове розслідування підтвердило: Сергій діяв законно, професійно й самовіддано. Поранення було визнано отриманим під час виконання службових обов’язків. Але за сухими формулюваннями - біль, довгі місяці лікування та складна реабілітація.
І знову - вибір. Відійти. Зупинитися. Або повернутися. Сергій обрав службу.
Під час повномасштабного вторгнення він залишився в системі правоохоронних органів, працював у надзвичайно складних умовах, організовував роботу підрозділів, підтримував колег і допомагав забезпечувати порядок у місті та області.
Сьогодні Сергій Шанюк - головний спеціаліст відділу міграційного контролю Головного управління ДМС України в Одеській області. Він спокійно й відповідально виконує свою роботу, не вимагаючи особливої уваги до себе. Бо для нього служіння державі - не героїзм, а обов’язок.
Поза роботою він - чоловік і батько. Разом із дружиною Ганною, яка також служить у правоохоронних органах, він виховує двох синів - Святослава і маленького Платона. Саме родина стала для Сергія тією силою, що допомогла пройти через біль і випробування.
Його історія - про серце, яке не зупинилося навіть тоді, коли було смертельно поранене. Про людину, яка не шукала подвигу, але здійснила його. Про тих, хто поруч із нами - у кабінетах, коридорах, на службі - і хто щодня є справжнім обличчям ДМС України.
