Оксана Хмара: коли служіння людям - це поклик серця
Понад двадцять років свого життя Оксана Хмара присвятила роботі у структурах, які допомагають громадянам отримувати документи, вирішувати життєві питання, знаходити підтримку у непростих обставинах. Уже багато років вона очолює Сторожинецький відділ міграційної служби - місце, де добре знають: до людей тут ставляться з турботою і повагою.
Сюди приходять мешканці шести територіальних громад - понад сто тисяч людей. Але за кожним зверненням для працівників відділу стоїть не цифра, а конкретна доля.
Військові, що повернулися з фронту з пораненнями, переселенці, люди з інвалідністю, ті, хто пережив полон чи втрату дому - кожен знаходить у цьому підрозділі розуміння й допомогу.
Бувало, що документи оформлювали просто в лікарні або вдома у людини, яка не могла прийти самостійно. А поранених захисників співробітники приносили на ношах просто у відділ - щоб не змушувати чекати.
Від початку війни тут допомогли отримати паспорти кільком десяткам підопічних Попаснянського психоневрологічного інтернату, евакуйованих на Буковину. Для Оксани Хмари та її колег це не просто робота - це прояв людяності, спроба підтримати тих, кому найважче.
Оксана - з тих людей, про кого кажуть: «Небайдужа до чужого болю».
Ще у 2014 році вона приєдналася до волонтерської групи «Маскувальна сітка Чернівці». За одинадцять років її учасники — «павучки», як вони самі себе називають — сплели десятки кілометрів камуфляжу для захисників. У 2019 році під час Дня міста вони створили одразу 47 сіток і встановили рекорд України
«Хлопці ціною свого здоров’я та життя захищають найдорожче - моїх дітей і близьких, - каже Оксана. - Тому я просто не можу стояти осторонь».
До війни вона встигала знаходити час для творчості - малювала картини, створювала авторські роботи, інкрустовані стразами Сваровські. Її колеги й сьогодні згадують, як захоплювалися тим світлом і ніжністю, які вона вкладала у свої твори.
Тепер же Оксана з подругами плете теплі шкарпетки для воїнів, робить окопні свічки, допомагає збирати продукти й запчастини для місцевої ТРО.
Вона щиро вірить, що після перемоги обов’язково знайдеться час і на творчість, і на відновлення рідного краю.
«Зараз головне - вистояти, - каже вона. - А потім ми знову прикрашатимемо життя кольорами, світлом і добром. І я знаю: цей час обов’язково прийде».
