Жінка, яка тримає світло: історія керівниці міграційної служби у прифронтовій Лозовій
Є люди, для яких служба - це не просто робота. Це покликання, внутрішній вибір - бути поруч із державою і людьми в найскладніші часи. Саме такою є Рахіма Красноруцька - жінка, яка очолює Лозівський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, у місті, що живе й працює під звуки тривог.
Її життєвий шлях - це історія відданості Україні. У 1987 році вона переїхала сюди разом із чоловіком-військовослужбовцем. Відтоді минуло 38 років, і ця земля стала для неї рідною. Тут вона створила сім’ю, народила сина й доньку, тут сформувалася як професіонал і як особистість.
Свою кар’єру Рахіма розпочала в системі органів внутрішніх справ, пройшовши шлях від інспектора до підполковника у відставці. Її родина - це справжня династія служіння: чоловік і донька також присвятили себе роботі в органах внутрішніх справ. Для цієї сім’ї слова «честь», «обов’язок» і «відповідальність» - не формальність, а стиль життя.
З 2012 року Рахіма Красноруцька продовжує службу в системі Державної міграційної служби Харківщини. І саме тут її сила характеру та людяність набувають особливого значення.
Для колективу вона не просто керівниця. Вона - опора. Людина, до якої можна прийти з робочим питанням і з особистою тривогою. У підрозділі, який вона очолює, панують довіра, взаємоповага та справжній командний дух. Бо для неї робота - це спільна справа, де важливий кожен.
Завдяки її відповідальності та організаторським здібностям у межах ініціативи Міністра внутрішніх справ України Ігоря Клименка було налагоджено виїзне обслуговування мешканців віддалених населених пунктів Лозівського району. У прифронтових умовах це не просто адміністративна послуга - це турбота про людей, які не завжди мають можливість самостійно дістатися до підрозділу. Для Рахіми Красноруцької кожна людина - важлива. Кожна історія - варта уваги.
А у вільний від роботи час вона любить готувати - вкладаючи тепло в страви так само, як у свою справу вкладає серце. Бо навіть у прифронтовому місті світло тримається на людях. І дуже часто - на жінках.
У час, коли Харківщина щодня демонструє незламність, такі жінки, як вона, тримають свій фронт - тихо, гідно, відповідально. Її професіоналізм, людяність і щирість - це і є справжнє обличчя міграційної служби України.
