Код відданості Анни Горобець
Коли ми говоримо про біль, який щодня відчуває Херсон та його мешканці, про жахи окупації, катування місцевих жителів і, зрештою, про довгоочікуване визволення рідного міста, ми неминуче згадуємо тих, хто допомагав повертати людям відчуття дому та законності, відроджувати розуміння, що ти - громадянин своєї держави, чиї права захищені. Одним із таких надійних форпостів стала служба УДМС. Це історія про команду, на яку дійсно можна спертися, про альянс професіоналів, де панують командний дух, взаємоповага та залізна стійкість. І серед них - Анна Горобець, заступниця начальника Дніпровського відділу УДМС у Херсонській області. Адже людина стає сильним персонажем власної долі не тому, що прагне героїзму, а тому, що час і випробування не залишають їй іншого вибору, окрім як бути незламною.
Отримавши диплом Херсонського юридичного інституту Харківського Національного університету внутрішніх справ у 2008 році, Анна одразу пов’язала свій трудовий шлях із Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. Для неї це було не просто початком кар'єри, а небуденною й пізнавальною місією. Її приваблювала можливість глибинно розуміти, як держава супроводжує людину на кожному етапі її становлення - від першого документа немовляти і протягом усього життєвого шляху.
Роки відданої праці крок за кроком гартували Анну як фахівця, перетворивши колишню випускницю на досвідчену заступницю керівника відділу УДМС вже реорганізованої Державної міграційної служби. Та справжнім викликом на міцність для неї та всієї команди стало 16 листопада 2022 року - перші дні після звільнення Херсона. Одразу після місяців окупації, коли місто ще оговтувалося від пережитого жаху, Міграційна служба відновила свою діяльність. Анна разом із колегами невідкладно вийшла на робоче місце, адже тисячі херсонців потребували термінового відновлення документів, захисту та повернення правового статусу у своїй країні.
Життя Анни - це не лише суворі службові будні. Це також тест на дочірню та жіночу відданість. Вона бережно піклується про батьків-пенсіонерів, які розділили з нею дні окупації і залишаються в місті під обстрілами. Та найбільшим випробуванням сьогодення стала всеосяжна підтримка коханої людини. Її чоловік, виконуючи обов'язки як військовий поліцейський, під час чергового завдання був важко поранений. Сьогодні Анна віддає всю себе, аби повернути чоловіка до повноцінного життя. Цю пару єднає рідкісний ментальний зв'язок і філософія абсолютного взаєморозуміння: "Я є, тому що є ти", де кожна дія спрямована на захист і підтримку іншого.
Центром її всесвіту і водночас причиною щоденної тривоги є син Ярослав. Виховувати 16-річного хлопця у неспокійному, прифронтовому місті - це окремий іспит для материнського серця. Проте саме тут, серед усіх труднощів, Ярослав щодня бачить перед собою живий приклад самовідданості та стійкості своїх батьків. Не дивно, що підліток уже має чітку й упевнену мету: піти їхніми стопами, здобути юридичну освіту та присвятити себе справі, яка є сенсом життя для його найрідніших людей.
Але її відповідальність і прагнення бути корисною не мають меж. Анна живе за внутрішнім компасом: відчувати біль рідного міста, яке перебуває в зоні бойових дій, і робити свій, якомога більший внесок у спільну Перемогу. Регулярно, один-два рази на місяць, вона здає кров для поранених захисників і цивільних, через що заслужено носить звання Почесного донора міста.
Анна Горобець не прагне гучної слави, але саме з таких історій тихої, повсякденної мужності складається наше вільне та світле майбутнє.
