Живі історії служби: Олена Олійник: «Професіоналізм та відповідальність у дії»
В красивих очах цієї жінки віддзеркалюється багаторічний досвід, універсальність та десятки тисяч опрацьованих запитів від державних установ та пересічних громадян у сфері реєстрації місця проживання.
Свою професійну діяльність Олена Олійник розпочала ще у 1999 році, будучи на посаді інспектора відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. Їй настільки імпонувала ця робота, що подальшу свою професійну діяльність вона продовжила вже в якості державного службовця ДМС України, займаючи спочатку посаду начальника адресно-довідкового сектору, а згодом - начальника відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС у Хмельницькій області.
«Для мене робота з інформацією - це насамперед відповідальність перед людьми. За кожним записом, кожною перевіркою чи зверненням стоїть людина, для якої достовірні дані мають принципове значення, тому ми працюємо системно та вимогливо», - зазначає Олена Володимирівна.
У її щоденній діяльності поєднуються вміння працювати з документами, знання нормативної бази, уважність до деталей та організаторські здібності у побудові ефективної роботи відділу та досягненні якісних результатів. Однак, у будь-якій роботі завжди залишається місце певним ситуаціям….
"Була у нас одна історія, яку я й досі пам’ятаю. Тоді наш підрозділ ще називався адресно-довідковим бюро, до якого часто зверталися люди з проханням допомогти в розшуку рідних чи знайомих. Так от, звертається до нас чоловік, який втратив зв’язок зі своєю сім’єю: з дружиною і дорослою донькою та благає знайти останню адресу їх місця проживання. Я, зізнаюся, тоді із особливим хвилюванням взялась за цю справу, уявляючи радісну зустріч рідних людей(на той час ми мали можливість надавати адресу особи, яку розшукували тільки за її згодою). Я зв’язалась із донькою та почула категоричне прохання не повідомляти її контакти батькові. Виявилося, вона разом із матір’ю свого часу втекли від чоловіка та батька, якого вважала тираном. Тоді я вперше по-справжньому відчула, наскільки складними можуть бути людські долі та зробила висновок: батько-не той, хто породив, а передусім той, хто був поруч, виховував, підтримував та давав своїй дитині відчуття любові та безпеки», - ділиться наша героїня.
Вона однаково впевнено координує роботу колективу, допомагає у вирішенні нестандартних ситуацій, а також підтримує колег у щоденній роботі.
«Наш відділ - це не просто колектив, а команда однодумців, які щодня працюють з відданістю та розумінням важливості нашої справи»,- підкреслює Олена Олійник.
Вільний від роботи час жінка любить проводити разом із своєю сім’єю у заміському будинку своїх батьків. Саме там, гуляючи із маленькою онукою посеред саду, її серце відпочиває від щоденних турбот, наповнюється світлом родинного затишку та набирається нових сил для улюбленої справи.
«Кожного ранку, йдучи на роботу, я дякую Богу за можливість бути тут та зараз. Я щоразу переконуюсь в тому, що хочу жити, працювати та будувати своє подальше життя лише в Україні. Тут знаходиться моє серце, моя сила та моє натхнення. А ще, я хочу побажати кожному мати місце, куди завжди хочеться повертатися, людей, які надихають на улюблену справу, яка приносить задоволення. Тоді навіть звичайні дні наповнюються особливим змістом», - підсумовує Олена Олійник.
« Живі історії служби» - це люди, за якими стоять не посади, а справжні життєві історії….
