Живі історії. Обличчя ДМС
Якщо запитати, як виглядає сила, то в Херсоні вона має конкретні обличчя.
«Кожен ранок у Херсоні - це початок нового життя. Та й те, що тримає і дає сили рухатися далі, - це турбота про літнього батька, мрія побачити доньку та майбутніх онуків і бажання бути корисною для своїх односельців у ці складні часи», - саме такий маніфест сьогодення Тетяни Серби, головного спеціаліста Херсонського відділу УДМС у Херсонській області та давньої колеги, з якою міграційники Херсонщини вже багато років розділяють робочі будні.
Понад 27 років її життя пов’язані зі службою - спочатку в правоохоронних органах та ВГІРФО, а згодом і в обласному управлінні Державної міграційної служби. Щодня вона повертається на своє робоче місце, залишаючи за дверима тривоги, якими дихає рідне місто: постійні ворожі обстріли, темряву знеструмлених вулиць та збої зв’язку. Повномасштабна війна сформувала свої власні максими й переоцінила всі життєві орієнтири, але Тетяна безмежно віддана своїй справі й жодного разу не пожалкувала про обраний шлях. Рішучі дії, тверда рука, наполегливість-риси, притаманні цій загартованій жінці. Здається, таких сміливих людей складно зустріти. Але ця сентенція точно не про херсонок і тим паче не про Тетяну.
Тож, перебуваючи після окупації з донькою у безпечному місті, Тетяна за першим же словом повернулася додому. Бо знала: її місце у Херсоні, а її обов'язок - бути поруч із тими, кому зараз найважче. Вже 16 листопада 2022 року вона стала до виконання своїх обов’язків в УДМС - у знеструмленому, холодному, але вже вільному місті.
«Повертаючись у Херсон, я не зважувала й не вагалася, де потрібніша. Їхала за покликом серця, бо знаю свою відповідальність перед рідним містом і людьми», - зізнається Тетяна.
Отже, не дивно, що й сьогодні, коли лінія фронту невблаганно наближається, а їй доводиться раз за разом змінювати житло, призвичаюватися до складних умов і заради безпеки переходити на піші маршрути (попри 20-річний досвід за кермом), Тетяна знаходить сили щоразу вчасно виїжджати у громади. У найвіддаленіших куточках області вона не лише оформлює необхідні документи, а й дарує людям щире тепло, розраду та впевненість у завтрашньому дні. Успішно реалізує вона й пілотний проєкт із виїзних прийомів у мікрорайонах Херсона, розроблений керівництвом міграційної служби області. Тонке розуміння безпекової ситуації дозволило організувати надання послуг там, де людям найзручніше, мінімізуючи для них загрози від ворожих дронів, артилерії та поїздок транспортом.
«Кожен такий виїзд - це своєрідний катарсис, момент внутрішнього очищення, - сповідується Тетяна. - Він дає змогу моєму сумлінню наприкінці дня бути легким, адже я знаю: сьогодні ми з колегами зробили свій внесок у наближення Перемоги».
Суворі реалії Херсонщини гартують дух кожного, хто своєю щоденною працею вдихає життя в рідне місто. Це виживання людей заради людей, і саме такою живою історією є віддана праця Тетяни Серби. Щодня червона лінія фронту підступає все ближче до самого Херсона, та своєю дбайливою, самовідданою службою й професійною витримкою міграційники Херсонщини психологічно віддаляють цю критичну грань.
І хіба не надихає така міцна віра сильної жінки, професійної колеги та щирої людини:«Я впевнено іду по життю, тому що робила все більше завдяки, ніж наперекір. І отримую цей диплом в университетi життєвого гарту, тому що щиро люблю свою справу, Херсон та його мешканців. Моє місто - незримо я завжди в твоїх обіймах».
