Від ранчо у Вайомінгу до Сумщини: історія американця, який став своїм в Україні
Іноді доля приводить людину до країни випадково. Але залишає - назавжди.
Саме так сталося з Джоном - американцем із невеликого села на кордоні штатів Південна Дакота та Вайомінг. Він виріс серед ранчо та безкраїх прерій, працював ковбоєм, а згодом понад п'ятдесят років реставрував раритетні автомобілі. Здавалося б, його життя було нерозривно пов'язане з Америкою. Проте одного дня серце привело його до України.
У 2013 році Джон приїхав до Сум заради кохання. Та попри те, що особиста історія склалася не так, як він очікував, саме тут він знайшов справжнє покликання.
Під час свого першого візиту Джон дізнався про дитячі будинки Сумщини. З того часу він почав регулярно приїжджати до України, привозячи дітям подарунки, одяг, солодощі та необхідні речі. Особливо близькими його серцю стали маленькі пацієнти онкологічних відділень, яких він підтримував не лише допомогою, а й щирою увагою та людським теплом.
«Я християнин, а Біблія вчить допомагати дітям і тим, хто потребує підтримки», - говорить Джон.
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, він не відвернувся від України. Навпаки - залишився поруч із людьми, які за роки стали для нього майже рідними.
У найскладніші місяці війни Джон допомагав доставляти гуманітарну допомогу, підтримував родини, які опинилися у скруті, забезпечував людей продуктами, ліками та дровами. Після звільнення Тростянця він долучився до ліквідації наслідків окупації, допомагав місцевим мешканцям та роздавав гуманітарну допомогу сотням родин. Брав участь у відновленні постраждалих об'єктів у Лебедині та Білопіллі, підтримуючи громади, які постраждали від російських обстрілів.
Свою допомогу він продовжує і сьогодні.
Разом із волонтерами Джон регулярно відвідує українських військових, передає генератори, медикаменти та інші необхідні речі. Він бував безпосередньо поблизу лінії фронту на Сумщині та неодноразово на власні очі бачив мужність українських захисників.
«Українські військові дуже сильні люди. Я поважаю їх, тому що навіть коли їм страшно, вони все одно продовжують боротися», - каже він.
За десять років Джон настільки звик до України, що вже почувається тут як удома. На Сумщині він будує власний будинок і планує пов'язати своє майбутнє саме з Україною.
Місцеві жителі давно звикли до колоритного американця в ковбойському капелюсі. Сам Джон жартує, що інколи деякі чоловіки дивляться на нього з підозрою, бо бояться, ніби він може вкрасти їхніх дружин. Але здебільшого українці зустрічають його щиро та приязно.
Нещодавно Джон оформив посвідку на тимчасове проживання в Україні в Управлінні Державної міграційної служби в Сумській області. Працівники установи забезпечили йому повний консультаційний супровід, надавали необхідні роз'яснення на кожному етапі оформлення та продемонстрували високий рівень професіоналізму, ввічливості й доброзичливого ставлення.
За його словами, допомога має силу змінювати світ.
«Я тут, щоб зробити якомога більше добра для людей і допомогти їм, доки можу. Так має бути на землі, бо чим більше ми підтримуємо одне одного, тим більше любові поширюємо».
Ці слова особливо відгукуються українським військовим. Деякі з них зізнавалися, що були щиро здивовані, побачивши американця на своїх позиціях. А його підтримка для них іноді означає не менше, ніж черговий привезений генератор.
І ще один цікавий факт про нашого героя. Джон не лише ковбой, волонтер і благодійник. Він ще й поет. Колись чоловік створив церковну онлайн-спільноту та почав читати власні вірші, називаючи себе справжнім ковбоєм-поетом. Втім, ті, хто знає його особисто, кажуть: найкращі вірші Джон пише не словами, а своїми вчинками.
Історія Джона - це історія людини, яка приїхала до України випадково, але залишилася тут за покликом серця. Людини, яка довела, що справжня любов до країни вимірюється не місцем народження, а готовністю бути поруч у найважчі часи.
Україну обирають не лише для життя.
Україну обирають серцем.
