Голова ДМС пояснила різницю між статусом «біженця» та «тимчасовим захистом» українців за кордоном
Окремі частини, «вирвані» із цілісного контексту недавнього інтерв’ю голови ДМС України Наталії Науменко для ЗМІ, стали об’єктом для численних коментарів та подальших маніпуляцій. Йдеться про розуміння і сприйняття поняття «біженець».
В інтерв’ю бесіда навколо поняття «біженець» побудована на його міжнародно-правовому значенні як категорії міжнародного захисту.
Статус «біженця» – це захист від держави, з якої втік. Не тому що розпочалася війна і ти шукаєш безпечного місця для себе, щоб просто жити, а тому, що ти шукаєш прихистку в іншій країні, бо твоя держава тебе переслідує.
Суспільство сприймає біженство як явище, що описує людей, змушених покинути домівку та шукати захисту в більш безпечному місці.
Не можна прирівнювати міжнародно-правове значення статусу «біженець» і відчуття, які викликає слово «біженець».
Міжнародний захист у вигляді статусу біженця може отримати людина, яка через побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою:
- раси
- релігії
- громадянства
- належності до певної соціальної групи
- політичних поглядів
- перебуває за межами своєї країни і не в змозі користуватися її захистом внаслідок таких побоювань.
Для того, щоб отримати міжнародний захист - статус біженця, проводяться тривалі перевірки обставин, які змусили людину втекти зі своєї держави. Людина має надати докази того, що вона є жертвою переслідувань.
Обставини, які змушують людину отримувати статус біженця в іншій країні, суто індивідуальні. Той, хто отримує статус біженця, «боїться своєї держави», «боїться переслідувань своєю державою» і не може повертатися до своєї країни жодним чином, навіть на короткий строк.
І ось коли людина отримає міжнародний захист у вигляді статусу біженця, держава розпочинає її інтеграцію у своє суспільство. Отриманий статус біженця – безстроковий.
Для чого робиться довгострокова інтеграція біженців? Для їх натуралізації з можливістю подальшого отримання громадянства. Створюються умови, за яких біженець ототожнює себе з громадянами країни, в якій він зараз живе, і перестає відчувати себе громадянином держави, з якої втік. Ось для чого створюються програми інтеграції людей зі статусом біженець.
Українці, які опинилися за межами України у зв’язку з війною, отримали статус тимчасового захисту – не статус біженця. Наголошуємо: тимчасовий захист!
Надання тимчасового захисту не означає автоматичного отримання статусу біженця! Українці – не біженці у розумінні міжнародного права.
Тимчасовий захист за всіма нормами міжнародного права є обмеженим у часі. Це винятковий захист, який надає держава у зв’язку із масовим прибуттям іноземців – у випадку з Україною причиною є збройна агресія рф.
Для отримання тимчасового захисту не потрібно проходити всіх процедур, які проходять люди для отримання статусу біженця! Достатньо того, що ти – громадянин України або член сім’ї громадянина України і прибув в іноземну країну після початку війни. Тимчасовий захист – це строкова допомога. Звісно, допомога будь-яка: і грошова, і соціальна, і освітня, і медична. Але в жодному разі не довготривала інтеграція в суспільство іноземної країни для отримання громадянства.
Ось чому не може бути програм довготривалої інтеграції для тих, хто отримав тимчасовий захист.