Валентина Добридіна: «Суть концепції безбар’єрності - можливість бути самостійними всім без винятків»
Про проблеми, з якими стикаються у повсякденному житті люди з інвалідністю, Валентина Добридіна знає не з чуток. Як представник громадського суспільства – керівник ГО «Лідер» та водночас чиновник – представник Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю в Чернівецькій обласній військовій адміністрації – вона присвятила своє життя допомозі цим людям. Про таке широке поняття, як «безбар’єрність», пані Валентина розповідає фахово та зі знанням справи. Тож пропонуємо вашій увазі бліц-ітерв’ю на цю тему.
З якими питаннями до Вас найчастіше звертаються малорухомі буковинці?
Як до чиновниці – переважно стосовно проходження медико-соціальної експертної комісії, отримання пристроїв для реабілітації, медичних препаратів та засобів гігієни тощо, як до представниці ГО – здебільшого щодо отримання фінансової допомоги. Від початку року за допомогою міжнародних партнерів така підтримка була надана загалом двомстам особам. Також за цей період надійшло близько 350 звернень буковинців, які потребували конкретної практичної допомоги у розв’язанні побутових питань.
- Як, за Вашими спостереженнями, ставиться суспільство до осіб з інвалідністю і чи змінюється це із впровадженням таких програм, як зокрема Національна стратегія безбар’єрності?
- Вочевидь зараз українське суспільство у своєму ставленні до мало- мобільних осіб набагато ближче до європейських стандартів, аніж це було ще кілька десятків років тому. Я особисто опинилася в кріслі колісному після травми, а раніше я таких людей просто не помічала.
Сьогодні ми додаємо багатьох зусиль, щоби непомітні раніше в соціумі малорухомі особи почувалися рівноправними громадянами у своїй громаді та своїй країні. Це величезний комплекс завдань – від забезпечення таким людям фізичної доступності до реалізації їхнього права на освіту, економічну діяльність, участь у суспільно-політичному житті країні тощо. Причому, йдеться не лише про осіб з інвалідністю, а й про доволі широкі верстви населення, які в різні періоди життя можуть опинятися в складних ситуаціях обмеження доступу до комунальної інфраструктури, сервісних служб, необхідної інформації тощо. Це можуть бути люди похилого віку, вагітні жінки, діти, тимчасово непрацездатні особи, люди з нестандартними розмірами тіла і т. ін. Й відповідальність держави та суспільства – створити для кожного свого громадянина без жодних винятків толерантне, продумане, комфортне навколишнє середовище, атмосферу прийняття та поваги.
- Перше, що спадає на думку, коли ми говоримо в цьому сенсі про Чернівці – це геть непридатні для пересування у кріслі колісному тротуари, не облаштований належним чином комунальний транспорт та відсутність зручних пандусів до більшості магазинів і закладів громадського харчування... Питання комунальної інфраструктури складне й багатовекторне, проблеми у цій сфері накопичувалися не роками, а десятиліттями й змінити все одночасно неможливо. Однак є нюанси, які можна врахувати вже зараз, навіть в тих складних умовах, в яких сьогодні опинилася країна.
Є таке визначення в концепції безбар’єрності, як «універсальний дизайн». Це поняття включає в себе продумане проектування комфортного середовища для максимально широкого кола людей, з урахування потреб кожного. До прикладу, це можуть бути різних рівнів поручні у транспорті чи різної висоти стійки для відвідувачів в офісних установах, розміщені на прийнятній для всіх висоті електро-вимикачі, внутрішні підйомники та ліфти тощо. Перелік прикладів універсального дизайну досить широкий, й більшість з них доступні для пере- облаштування навіть зараз.
- Важливою частиною концепції безбар’єрності є забезпечення доступності громадян до сервісних структур, до яких відноситься в тому числі і ДМС України. Можу зазначити, що керівництво служби приділяє значну увагу цим питанням. Відповідно, більшість наших підрозділів облаштовані пандусами, кнопками виклику, дошками Брайля, окремими кімнатами прийому тощо. Ви фахово відстежуєте ці питання під час моніторингу об’єктів, тож можете оцінити доступність сервісних структур в плані безбар’єрності. Чого, на Вашу думку, бракує в цій сфері і що ще можна і треба покращити, в тому числі і нам?
Ну по-перше, кнопка виклику не є елементом доступності. Не завжди ними в повній мірі є пандуси, що нерідко зводяться з порушеннями державних будівельних вимог. Дуже часто користування такими приладами викликає зайву увагу до людини на кріслі колісному, що викликає в неї психологічний дискомфорт. А вся сутність концепції безбар’єрності власне в тому і полягає, щоби особи з певними фізичними вадами могли САМОСТІЙНО вирішувати всі свої практичні побутові питання та нагальні проблеми.
Приміром, вхід до установи прикрашають високі сходи й при цьому взагалі відсутній пандус. Важливим елементом безбар’єрності в такому випадку має бути спеціально облаштований підйомник. Для людини на кріслі колісному процес подолання сходинок може вилитися у дикий стрес. Бо навіть якщо знайшлося кілька сильних чоловіків, готових допомогти, ніхто не гарантуватиме, що під час підйому сходами людині у кріслі колісному мимохіть не буде завдано шкоди. В аеропортах, приміром, такі послуги особам з інвалідністю надають виключно підготовлені працівники, обізнані в окремих медичних нюансах.
Не завжди в установах передбачена можливість спілкування за допомогою сурдо-перекладача. Звісно, це обмежує права особи, що звертається для отримання певної послуги чи інформації.
Також окреме складне питання – це облаштування під потреби осіб з інвалідністю громадських вбиралень. Дотепер ще не всі державні установи та сервісні структури встановили в туалетах елементарні поручні, хоча відсутність такої дрібниці змушує осіб з інвалідністю відчувати приниження та вимушено просити про допомогу інших, хай навіть ними зазвичай виявляються супроводжуючі рідні люди.
Власне, роботи в цьому напрямку ще чимало, але сам факт, що суспільство готове обговорювати ці проблеми та системно працювати над створенням універсального комфортного середовища для всіх громадян, є запорукою нашого руху вперед та змін до кращого.
- Дякую за Вашу надважливу працю та сподіваюсь на подальшу плідну співпрацю з міграційною службою.
Управління ДМС у Чернівецькій області