УДМС у Житомирській області відзначає Всесвітній день української хустки
Сьогодні, 7 грудня, жінки міграційної служби Житомирщини одягнули хустку – оберіг, символ любові та добробуту.
Українська хустка – окраса, що приваблює жіноцтво усього світу. Візерунків, кольорів та способів в’язання національного головного убору є безліч, у кожного регіону свої традиції. У скрині кожної ґаздині здавна були хустки на всяку потребу. Хустина — до церкви, на весілля доньки, для сватання, на скорботу за померлими… Досліджуючи національну хустку, можна дослідити українську історію.
Достеменно не відомо, коли перша українка заслонила голову хустиною. Вважається, було це приблизно в XVII столітті, тоді хустина замінила давніші головні убори – обрус та намітку.
Перші хустки виготовлялися з домотканого полотна, лляної чи вовняної нитки.
Покривали волосся хусткою переважно заміжні жінки, дівчата ж носили стрічку чи віночок.
Хустка служила не тільки засобом охайності під час роботи по господарству чи захистом від спеки та холоду. Її одягали як оберіг, який захищав від зурочень.
Народних обрядів, де використовується хустка, дуже багато. До нині збереглася традиція на весіллі покривати голову нареченої хустиною. Та й у давнину з юних років кожна дівчина вишивала собі хустки для сватання: роздати сватам, нареченому, свекрусі. Їх мало бути до чотирьох десятків. Хустину, яку отримував наречений, беріг усе життя. Якщо гинув десь на чужині чи захищаючи країну, з цією хустиною його проводжали в останню путь або нею перев’язували похоронний хрест.
Темна, як ніч, хустка й нині вкриває голову вдів, жінок, які втратили близьких.
Коли в родині народжувалася дівчинка, хустку невеличких розмірів в’язали на ворота. Якщо хлопчик, ґудзували вишитий рушник.
Найчастіше жіноцтво красувалося хустками, йдучи до церкви. Кожне релігійне свято вимагало певного дрескоду. Так, на Великдень до церкви йшли в червоних хустках, кольору сонця та писанок. Блакитним заслоняли голову на свята, присвячені Діві Марії. Цей колір символізував її чистоту та божественну силу. Зелені хустки, звісно, одягали на Трійцю або Зелені Свята. Біла хустина символізувала дівочу чистоту, таку досі одягають на вінчання.
За хустиною можна було дізнатись і про вік жінки: молодиці носили яскраві, жінки поважного віку – темніші. Найдорожчими хустками вважалися оксамитові чи шовкові.
Українська хустка – безцінне багатство! Бережімо українські традиції!
Управління ДМС у Житомирській області