В Чернівцях вшанували жертв політичних репресій
Багатьом буковинцям, надто старшого віку, є що порозповісти про політичні репресії, яких зазнавали мешканці компактного за розмірами полі-етнічного краю. В буремному 20-му сторіччі над ним щонайменше 7 разів змінювалися державні прапори – Австро-Угорщини, ЗУНР, Королівської Румунії, СРСР, фашистської Румунії режиму Антонеску, СРСР, незалежної України. При цьому кожна не-проукраїнська влада утверджувала себе на цих землях через свавілля, тортури, переслідування, вислання, нищення національної ідентичності в усіх можливих проявах. Тож у багатьох наших краян в родинних переказах досі живі болючі спогади про рідних й близьких, які зазнавали жорстоких репресій просто за те, що могли становити потенційну загрозу черговій владі.
Заборона української мови в школах та друкованих виданнях й примусова румунізація, депортація буковинців у червні 1941-го року, переслідування окремих етнічних груп населення, щонайперше євреїв, чернівецьке гетто часів другої румунської окупації та подальша депортація євреїв до Трансністрії, штучний голод на Буковині 1946-1947 років, катівня НКВС «Алфавітка», що діяла у 40-50-ті роки у підвалі нинішнього Чернівецького обласного краєзнавчого музею, багаторічна заборона для політв’язнів та репресованих родом з Чернівецької області повертатися на батьківщину – все це гіркі сторінки історії Буковини, що знає про політичні репресії не лише з підручників. Й сучасна історія України, на жаль, не дає нам змоги говорити про них лише у минулому часі.
Попри те, кожної третьої неділі травня вся Україна вшановує пам'ять про жертв політичних репресій. Тож і цьогоріч в Чернівцях біля пам’ятника жертвам голодомору зібралися священнослужителі, місцеві урядники та небайдужі городяни, які помолилися спільно за безневинні душі загиблих та запалили свічки біля меморіалу. До меморіального заходу долучилися також працівники міграційної служби області.
Управління ДМС у Чернівецькій області