Безбар’єрність для людей старшого віку: Говоримо правильно
Безбар’єрність – доволі широке поняття, що містить чимало аспектів та напрямків діяльності й охоплює різні категорії суспільства. У цьому контексті перші, хто багатьом спадають на думку – люди з інвалідністю, однак йдеться не лише про них.
За певних обставин чи періодів життя будь-хто може входити до «клієнтської бази», стосовно якої потрібно застосовувати принципи безбар’єрності. Вагітні жінки, приміром, чи матусі з маленькими дітьми, обтяжені валізами пасажири або ж перехожі із загіпсованими кінцівками також є тими, хто потребує безбар’єрного середовища та особливої уваги суспільства.
Важливою категорією є й люди старшого віку, поважливе спілкування з якими вимагає знання певних правил та коректної термінології.
Звичним багатьом прикметником «старі» можна зачепити певну групу людей, яка себе так не ідентифікує. А такі поширені терміни, як «бабуся» чи «дідусь» коректно вживати лише за наявності родинних зв’язків. Термін «пенсіонери» характеризує людей, що отримують пенсію безвідносно до віку. Адже пенсія може бути призначена наприклад, дитині або іншій особі по втраті годувальника тощо.
Згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я, літнім вважається вік 60-75 років, а старечим — 75-90 років. Тих, хто досягли 90 років і більше, прийнято називати довгожителями.
Щодо таких людей доречні визначення – «старше покоління», «люди старшого віку», «старші люди», «люди у віці 60+ / 75+». Також сьогодні в українському законодавстві використовується такий термін, як «люди похилого віку», а в Європі, наприклад, про людей, що вийшли на пенсію, кажуть «люди третього віку».
Натомість не надто поважливою стосовно представників третього віку є термінологія: «люди у віці», «старі», «бабусі та дідусі», «люди пенсійного віку / пенсіонери»».
Більше інформації дивіться у «Довіднику безбарєрності», доступному за посиланням: https://bf.in.ua/
Управління ДМС у Чернівецькій області