Родини полеглих захисників України відзначили міграційника за вірші – присвяту Героям
Працівник Солом’янського відділу міграційної служби Києва отримав подяку від Об’єднання родин Незламні за вірші, присвячені захисникам України – Янголам Маріуполя. Представники сімей, діти та чоловіки яких загинули під час оборони Маріуполя на Азовсталі, склали подяку авторові поезій на честь бійців, які віддали своє життя, захищаючи незалежність та територіальну цілісність нашої держави.
Ми раді повідомити про це зараз, адже саме 18 березня 2025 року пройшло рівно три роки з початку оборони комбінату «Азовсталь» в рамках боїв за Маріуполь. Розпочали її бійці Національної гвардії, зокрема полку «Азов», військовослужбовці ЗСУ та інші захисники нашої країни. Оборона Маріуполя, у томі числі втримання протягом двох місяців Азовсталі, увійшло не лише в історію російсько-української війни, а й військової справи.
Ось один з поетичних творів:
Вкривала ніч розбиті вщент квартали,
Уламки сталі падали, мов град.
Та серед згарищ блиснув меч із сталі –
Там воїн йшов, не відступав назад.
Клекоче місто в димі і пожежах,
Ламає дах гарячий хижий шквал.
Він не злякавсь, не став шукати втечі,
Він ворога прогнать з землі бажав.
Він знав, що не в числі міць і не в зброї,
А в тій вогненній іскрі у серцях.
Чечель ішов крізь постріли суворі,
Де темрява стояла на шляхах.
Азов стоїть, хоч й як вогонь лютує,
Не падає, хоч темрява густа.
Він кличе тих, хто правду серцем чує,
Хто не боїться клятого меча.
В землі снаряди виривали рани,
Ворожий натиск душу розтинав,
Та не здригнувся воїн той незламний,
Що кров'ю шлях свободи малював.
Маріуполь шепотів його ім’я,
Коли над ним розквітло море куль.
Він знав, що тут межа його життя,
Та не помер його звитяжний дух.
Ворожий шквал не зміг його зламати,
Хоч кожен крок палав, мов жар вітрів.
Він впав на землю, та зумів повстати,
Як вічний спогад в пам’яті братів.
В ту мить упало не одне лиш тіло –
Упав герой, та дух його не зник.
Він став вогнем, що нам дарує силу,
Він став мечем, що ріже темну ніч.
Його ім’я, мов блискавка у хмарах,
Проріже час і тисячі сердець.
Він не згорів – лиш полум’ям став вільним,
Що світить тим, хто бореться за честь.
І не зітруть ні спогади, ні вітри
Його слідів на змученій землі.
Він серед нас – мов громовиця в битві,
Що кличе далі йти крізь війни дні.
Шануємо, пам’ятаємо, дякуємо, схиляємо голови!
Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області