Напрямки безбар’єрності через подолання дискримінації
Дискримінація вразливих верств населення не завжди проявляється в особистому спілкуванні, через відверту образу чи ворожість. У багатьох випадках вона проглядається у системних або неусвідомлених перешкодах, які унеможливлюють рівний доступ до прав, послуг і ресурсів. Коли суспільство створює умови, в яких частина громадян не може реалізувати свої права через особливості стану здоров’я, віку, статі чи соціального статусу – це і є проявом дискримінації, яка водночас слугує бар’єром.
Фізичні бар’єри проявляються, коли архітектурний простір не враховує потреби людей з порушеннями опорно-рухового апарату. Наприклад, будівля без пандуса або з вузькими дверима унеможливлює доступ для людини на кріслі колісному. Це не просто питання зручності — це означає фактичне виключення з простору, де людина має право бути за визначенням. До слова, більшість підрозділів УДМС у Чернівецькій області, що надають адміністративні послуги, облаштовані, пандусами під зручним кутом нахилу та мають кнопки виклику.
Інформаційні бар’єри виникають, коли важливі повідомлення подаються лише в одному форматі – наприклад, текстом дрібним шрифтом або складною для розуміння, офіційною юридичною мовою. Люди з порушеннями зору чи когнітивними особливостями не завжди можуть ознайомитися з такою інформацією на рівних умовах. Коли ж адаптований текст, субтитри або альтернативні формати інформування відсутні, це також є формою дискримінації. У всіх територіальних підрозділах УДМС у Чернівецькій області, наприклад, розміщені оголошення щодо графіків роботи, набрані шрифтом Брайля.
Цифрові бар’єри поширюються в онлайн-просторі. Якщо державні сервіси або сайти не пристосовані до використання екранних зчитувачів, а кнопки або форми заповнення даних незрозумілі – люди з порушеннями зору або моторики втрачають доступ до послуг, які для інших є базовими. Технології мають бути інклюзивними, а не вибірковими. До прикладу, на сайті ДМС створено версію для осіб з вадами зору. Також для мало-мобільних осіб наявна можливість звернутись до ДМС декількома способами через мережу Інтернет.
Освітній бар’єр виникає тоді, коли учень чи студент не може навчатися на рівних
умовах через відсутність інклюзивних підходів. Якщо школяр з порушенням слуху не має перекладу жестовою мовою, або дитина з аутизмом — індивідуального супроводу, вони фактично позбавлені права на освіту, попри її формальну доступність. Освітня безбар'єрність – це створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти для всіх, незалежно від віку, стану здоров'я, місця проживання та інших факторів.
Економічні бар’єри виникають тоді, коли люди з інвалідністю або іншими вразливими ознаками не мають рівного доступу до праці, підприємництва чи фінансових послуг. Якщо роботодавці відмовляють людині лише через її фізичні особливості або не створюють адаптованих умов на робочому місці — це не лише унеможливлення фахової реалізації для працівника, а й втрата потенціалу для економіки громади та збитки для установи чи підприємства. Економічна безбар’єрність — це коли кожна людина має право і можливість заробляти, розвивати власну справу та бути незалежною. До прикладу, в Управлінні ДМС у Чернівецькій області працюють четверо осіб з інвалідністю. Для них створені всі умови для комфортної роботи та належного забезпечення соціального захисту.
Суспільно-громадянські бар’єри нерідко проявляються в ігноруванні голосу вразливих груп населення під час ухвалення рішень, перешкоджанні їхній участі в громадському та державному житті. Коли на громадські слухання, приміром, не запрошують людей з інвалідністю, не враховуються важливі точки зору. А це – не лише бар’єр, а й ігнорування інтересів та потреб усіх членів спільноти.
Бар’єри та дискримінація – це не лише про окремі випадки; це про системні прогалини, які залишають частину людей осторонь суспільного життя, обмежують їхні права та можливості, занижують життєві стандарти. Як не прикро, але люди з досвідом війни фактично щодня поповнюють число тих, чиї права держава повинна системно захищати.
Тому вкрай важливо не просто визнавати проблему, а й щоденно розбудовувати в кожній громаді комфортний життєвий простір, де всі мають рівні можливості. Безбар’єрність — це не мода чи чиясь примха, а базовий стандарт цивілізованого суспільства. І що більше громад, установ і сервісних структур це усвідомлять й впроваджуватимуть на практиці, то швидше ми побачимо реальні зміни у ставленні, доступності та повазі до гідності кожної людини.
Управління ДМС у Чернівецькій області