Історія паспортної служби Тернопільщини ожила у спогадах пенсіонерки Галини Яворської
Підтримуємо зв'язок із пенсіонерами служби. Днями в Управлінні ДМС України в Тернопільській області гостювала Галина Володимирівна Яворська. Зустріч із керівником Управління Ярославом Давибідою і колективом провели у відділі моніторингу та обліку інформації про реєстрацію місця проживання, колишньому адресно-довідковому бюро, в якому жінка пропрацювала більше 20-ти років.
За два десятиліття на посаді інспектора адресно-довідкового бюро Галина Володимирівна заповнила тисячі талонів про прописку/виписку громадян, допомогла віднайти безліч втрачених родичів і знайомих, була дотичною до затримання небезпечних злочинців.
«Адресно-довідкове бюро входило до структури Управління МВС в області. У 1991 році, коли я почала працювати, у відділі нас було 15-ро - усі жінки, лише начальниками традиційно призначали чоловіків. У 2012-му, коли йшла на пенсію – 5-ро, на скорочення штату суттєво вплинула комп’ютеризація. Але роботи вистачало завжди, працювали цілодобово у три зміни», - пригадує Галина Володимирівна.
На даний час у відділі моніторингу та обліку інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби в області 6 осіб, найстаршій із працівниць – 58-м, наймолодшій – 24-ри роки. В 2015-му колектив вперше очолила жінка – Інна Анатоліївна Юзва.
«Робота була надзвичайно цікавою. Це лише на перший погляд здається, що працювали виключно з паперами і картотеками, насправді – за кожним талоном людське життя: народження, переїзди, одруження, смерть. До нас зверталися діти-сироти для пошуку батьків, шукали адреси родичів, з якими втратили зв'язок, чи навіть однокласників, яких не бачили десятиліття. Отримати довідку із адресою близької людини вартувало 3 копійки», ділиться пенсіонерка.
Зараз, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», така інформація не може бути розголошена стороннім особам, виключенням є випадки, коли з офіційним запитом звертаються представники компетентних органів.
«АДБ активно співпрацювало із оперативниками. Усі готелі обов’язково повідомляли нас про своїх гостей. Ці дані ми звіряли із базою осіб, які перебували у розшуку та, у свою чергу, інформували правоохоронців. На початку 2000-х у списках пожильців місцевого готелю ми виявили чоловіка, якого розшукувала міліція за численні злочини. Завдяки злагодженій роботі, його вдалось затримати в перукарні готелю – це була досить резонансна справа».
За роботою Галина Володимирівна сумує. Часто зустрічається із ветеранами і старожилами служби: їм є що згадати, адже колектив був дуже дружнім, разом відзначали свята, розділяли радість від народження дітей, а згодом і внуків.
Прощаючись, Ярослав Давибіда подякував пані Галині за цікаву розповідь і побажав довгих літ, міцного здоров’я, цікавості та ентузіазму до життя.
Управління ДМС у Тернопільській області