Повертаючи державу: незламний відділ зі Снігурівки
Історія колективу Снігурівського відділу УДМС у Миколаївській області - приклад єдності, згуртованості і відданості своїй справі. Адже після деокупації колектив відділу у складі трьох осіб: начальник відділу Михайло Пелех та головні спеціалісти Світлана Дяченко і Тетяна Луценко, повернувся в повному складі на свої робочі місця і продовжив свою справу життя.
Снігурівка має стратегічно важливу шляхову розв'язку, адже через неї йде дорога з Каховки на Миколаїв, на Казанку, на Кривий Ріг, а також є залізнична станція. Тому всі мешканці Снігурівки розуміли, що ворог буде за будь-яку ціну намагатися захопити місто. Але усвідомлення цього ніяк не вплинуло на рішення міграційників Снігурівщини залишатися у місті та продовжувати свою роботу.
З перших днів повномасштабного вторгнення були відключені всі реєстри, призупинена робота по оформленню будь яких документів, але видача раніше оформлених паспортів, вклеювання фото та інші консультації продовжувались. Останнім повноцінним робочим днем у Снігурівському відділі УДМС у Миколаївській області було 18 березня 2022 року. Бо ввечері того ж дня російські війська вже почали заходити у місто.
«Ми не виходили на роботу всі разом, як це було до війни. Ми працювали по пів дня, змінюючи один одного, заради безпеки. 18 березня я повинна була виходити у другу половину дня. Тому йдучи до підрозділу, на околицях міста, я вже бачила як збираються російські військові. В той момент, я зрозуміла, що окупація неминуча.» - згадує Тетяна Луценко.
Будівля підрозділу та прилегла до неї територія, були зайняті окупантами в першу чергу. Бо мала зручну геолокацію, на прибудинковій території були великі гаражі та найголовніше, під всією будівлею розташовувалось підземне бомбосховище. Саме у бомбосховищах військові РФ зробили свій один із штабів, стягнувши туди всі меблі, техніку та особисті речі працівників з кабінетів підрозділу. На території окупанти розміщували важку техніку, тримали запаси їжі та пального, а у бомбосховищах розташовувався особовий склад окупантів Снігурівщини.
З перших днів повномасштабного вторгнення міграційники, розуміючи високий ризик окупації міста, ховали в себе вдома різні робочі пристрої, печатки, штампи та інші важливі речі, які не повинні були потрапити до рук окупантів. На момент окупації міста, в будівлі підрозділу залишалось багато речей і техніки, які не встигли евакуювати. Тому, мабуть саме це і відволікло окупантів від пошуку найбільш важливих речей при обшуках в будинку Михайла Пелеха.
«20 березня до мене додому прийшли з обшуком перший раз. В хаті було багато дітей, бо в нас вдома жили декілька родин. Гуртувались, аби було легше. Окупантів завітало до нас багато, повний двір. Шукали зброю. Може вони так казали, а що там насправді шукали, одному Богові відомо. Обшукували кожен сантиметр будинку, заглядали в кожну шпарину. Другий раз приходили через декілька тижнів, то я вже був сам, але ціль обшуку була така сама. Те, що вони не знайшли цінні речі з підрозділу, це просто чудо,» - розповідає Михайло Пелех.
До кінця квітня, всіма правдами і неправдами, весь колектив Снігурівського відділу по черзі виїхав з Снігурівки, рятуючи свої сім’ї. Але Тетяна Луценко з чоловіком повернулась в надії забрати та вивезти ще й своїх батьків, але цього не змогла зробити. Бо на той момент окупанти вже повністю і тотально контролювали всі шляхи. Але в кінці червня пані Тетяні все ж вдалося виїхати з окупованої Снігурівки, залишивши все своє життя там.
«Ми приїхали аби забрати моїх батьків, а застрягли в окупаційній Снігурівці на три місяці. В місті не було ні води, ні газу, ні світла, магазини були пусті. Ми збирали дощову воду, аби було що пити. Місто постійно обстрілювалось окупантами, не зважаючи на те, що ними ж і було окуповане. В наш будинок був приліт касетної бомби. Та мить мені здалась тривалістю у вічність. Завдяки сусідам, які нам розказали про небезпечну, але неконтрольовану окупантами дорогу, ми змогли нарешті виїхати вдруге» - згадує пані Тетяна.
Український стяг замайорів над Снігурівщиною 10 листопада 2022 року. Першим до міста повернувся Михайло Пелех. Він одразу пішов до зруйнованої будівлі підрозділу ДМС. Зайти у будівлю через двері було неможливо, тому у свій кабінет пан Михайло піднімався по пожежній драбині і через вікно. Перше, що він побачив це пусті, зруйновані стіни, а на підлозі під шаром піску та штукатурки, пан Михайло знайшов дерев’яний ящичок з паспортами, які не встигли видати до окупації міста.
«Ми паспорти завжди зберігали в дерев’яному ящичку. Як зараз пам’ятаю: на момент останнього робочого дня ID паспортів було 40 шт., а закордонних паспортів 45 шт. І коли я опинився в своєму зруйнованому кабінеті, то під шаром піску і штукатурки побачив куточок дуже знайомого дерев’яного ящичка. На диво, жоден паспорт не зник. Я більше скажу, після деокупації, половину паспортів ми довидавали, а деякі і досі є.»
Світлана Дяченко вперше побачила зруйновану будівлю підрозділу на фото в інтернеті.
«Моя перша думка була: «30 років життя зруйновано вщент. Але вже після деокупації Снігурівки я чітко вирішила повертатися додому. Бо зрозуміла, що краще ніж вдома ніде мені не буде. Треба повертатися до улюбленої справи у ДМС. Так як я розуміла, що роботи по документуванню населення буде дуже багато.» - ділиться пані Світлана.
Військові РФ не зраджуючи своїм традиціями, коли покидали місто повиносили все що було в будівлі: техніка, меблі, лампочки, різні дроти і навіть познімали панелі зі стін. Тому, пошук нового приміщення для підрозділу ДМС — це було найлегше з усіх тих випробувань по відновленню, які чекали колектив відділу. (Фото 5,8,9,10,11,12)
Створити новий простір, де зараз знаходиться Снігурівський відділ ДМС у Миколаївській області, допоміг очільник Снігурівської міської військової адміністрації Іван Кухта. Завдяки підтримці Івана Кухти, м.Снігурівка має повноцінний підрозділ ДМС в якому працює незмінний його колектив: Михайло Пелех, Дяченко Світлана та Луценко Тетяна.
Відновив роботу у новому приміщені Снігурівський відділ ДМС у Миколаївській області 13 червня 2023 року.
«Спочатку ми обслуговували дуже багато людей. На емоції не було часу. Ми робили свою справу. Бо треба було відновлювати документи громадянам.» - ділиться Світлана Дяченко.
Зараз у місто повернулась більша частина його мешканців. Також у місті багато військових та переселенців з Херсону. Всі вони потребують послуг ДМС, які якісно та оперативно надає колектив Снігурівського відділу. Працюючи так само злагоджено і дружньо як і до окупації Снігурівщини, тим самим складом.
Історія колективу Снігурівського районного відділу УДМС у Миколаївській області - приклад єдності, згуртованості і відданості своїй справі. Адже після деокупації колектив відділу у складі трьох осіб: начальник відділу Михайло Пелех та головні спеціалісти Світлана Дяченко і Тетяна Луценко, повернувся в повному складі на свої робочі місця і продовжив свою справу життя.
