Там, де знову працює Україна: історія професійної незламності
Кажуть, що час неможливо зупинити, але його можна виміряти не хвилинами, а кроками. Кожен день — це вибір людини, яка інтуїтивно прагне кращого. Тож звичка до стабільності, де конституційне право гарантує свободу думки й слова, недоторканність майна та можливість безперешкодно отримувати державні послуги, стає природною нормою. Утім, час розпорядився інакше. Справжня історія людини починається не тоді, коли все зрозуміло, а тоді, коли вона робить перший крок у невідомість. Зрештою, кожен йде тією дорогою, яку наважився подолати.
Такий мінливий шлях, як і для мільйонів українців, випав на долю Станіслава Леонова — начальника відділу цифрових технологій та цифровізації УДМС у Херсонській області.
Настав ранок, що безжально перекреслив календар мирної повсякденності. Війна розірвала життя навпіл, а того фатального дня, 24 лютого 2022 року, ворог уже цинічно просувався до міста. Усвідомлення загрози стало індикатором єднання для колективу УДМС: спільна відповідальність змусила кожного — від керівника до рядового працівника — діяти як один механізм задля порятунку матеріально-технічної бази та документальної пам’яті Херсонщини.
Станіслав став одним із тих, хто в небезпечних умовах окупації здійснював евакуацію службової документації, бланків суворої звітності та техніки. Відповідальність була надвисокою. Як фахівець, що відповідає за цифрову інфраструктуру, Станіслав діяв у тісній синергії з керівництвом, приймаючи надскладні рішення. У повній ізоляції він тримав зв'язок із Центральним офісом, забезпечив контрольоване відключення серверів та, згідно з розпорядженням, нейтралізував інформаційні активи, щоб закрити ворогові доступ до державних реєстрів. Водночас він мав підготувати та вивезти той технічний ресурс, що дозволив би поновити діяльність Управління за найменшої нагоди. Про це керівництво УДМС дбало заздалегідь. Для легітимної роботи Управління на підконтрольній території потрібна була нова гербова печатка, яку неможливо було передати через лінію фронту. Тож, аби законне право на виготовлення дубліката постало на вільній землі, необхідно було ліквідувати ту печатку, що залишалася в окупації. Станіслав увійшов до складу комісії з термінового знищення гербової печатки. Процедура проводилася конспіративно, в умовах постійного ризику. Це був акт відваги однодумців заради інституційної відданості. Тож, у ті фатальні години, злагодженість колективу стала щитом, який дозволив зберегти технічний та документальний фундамент УДМС у Херсонській області.
Зі звільненням міста почався новий відлік роботи УДМС: 16 листопада 2022 року Управління офіційно повернулося до роботи. Херсон уже місяць жив без світла, води та тепла, але для міграційників перешкод не існувало. У безпечних, перевірених саперами приміщеннях, під чітким наглядом Станіслава, збережене обладнання змонтували й запустили. Управління знову запрацювало під українським прапором.
Сьогодні стихія Станіслава не змінилася: він знову на передовій, але вже адміністративній. Працюючи у складі мобільних груп, він забезпечує технічну можливість надання послуг у найскладніших точках Херсонщини.
Інакше й бути не могло. Міграційна служба — це його обраний шлях, його мейнстрим, що сформувався ще біля витоків створення Управління регіону. Разом із професійною командою УДМС та під професійним наставництвом керівництва Управління, Станіслав з чистого аркуша творив історію служби на Херсонщині, впроваджуючи інновації, які тоді здавалися далеким майбутнім — біометричні документи. Те, що створювалося роками кропіткої праці, він не міг залишити на поталу ворогу чи під загрозою знищення. Власне тому опіка над кожним сервером була для нього захистом результатів багаторічної праці, у яку він вклав свій досвід і щоденні зусилля.
Хіба думав він про героїзм чи мужність у ті хвилини? Навряд чи. Станіслав просто рятував архіви, знаючи: за кожним файлом і кожною справою — долі людей. Сьогодні вони розкидані по всьому світу, але завдяки врятованому документальному фонду та технічній базі даних вони можуть звернутися до рідного Управління Державної міграційної служби в Херсонській області й отримати необхідну допомогу. Для нього це була не звитяга, а просто робота, яка дала надію іншим.
