Працювати під звуки вибухів і не втрачати людяності
Інгульський відділ міста Миколаєва розташований в одному з районів, який від початку повномасштабної війни майже щодня здригається від вибухів. Повітряні тривоги, обстріли, пошкоджені будівлі, темрява після відключень світла - для працівників це стало не новинами, а реальністю, у якій вони живуть і працюють щодня. Та навіть у таких умовах двері відділу не зачинялися.
Люди приходили сюди за допомогою, підтримкою, документами, рішеннями своїх проблем - і щоразу їх зустрічали ті, хто попри страх, втому й небезпеку залишався на своєму місці. Бо для колективу Інгульського відділу служба людям - це більше, ніж робота.
Очолює цей підрозділ Олена Нікітіна - жінка, яка стала для свого колективу не просто керівницею, а точкою опори у найтемніші часи.
Коли місто жило між тривогами та вибухами, вона не дозволила колективу зламатися. Навпаки - змогла згуртувати людей навколо спільної мети: бути потрібними своїм громадянам, що б не відбувалося навколо.
Саме тому більшість працівників залишилися працювати у відділі навіть тоді, коли район постійно перебував під обстрілами. Це не про обов’язок чи накази. Це про довіру та впевненість у людині, яка стоїть поруч. Про відчуття, що разом вони витримають усе.
Попри постійний ризик, Інгульський відділ із перших днів війни продовжував працювати безперебійно. Тут приймали людей під звуки сирен, оформлювали документи під час відключень світла, підтримували тих, хто приходив виснажений війною та власними життєвими труднощами.
Особливе місце у роботі Олени завжди займала допомога військовим. Кожен захисник, який звертався до відділу, знав: тут його не залишать сам на сам із проблемою. Його вислухають, зрозуміють і зроблять усе можливе, аби допомогти.
Та найбільше про Олену говорять навіть не її слова, а атмосфера, яку вона створила навколо себе. Вона знає переживання своїх працівниць, підтримує кожну, допомагає вистояти морально тоді, коли сил майже не залишається. І саме ця людяність стала тим внутрішнім світлом, яке допомогло колективу вистояти.
У час, коли війна щодня випробовує людей на міцність, справжня незламність проявляється не лише на передовій. Вона - у тих, хто попри страх виходить на роботу, відкриває двері установи для людей і продовжує чесно робити свою справу.
Саме завдяки таким людям Україна тримається.
