Ветеран у системі: шлях Олександра Лялюка від фронту до нового життя
Олександр Лялюк - ветеран, учасник бойових дій, інвалід війни та сьогодні провідний спеціаліст Салтівського відділу у місті Харкові ГУ ДМС у Харківській області. Його історія - про вибір, витримку та повернення до мирного життя після фронту.
До повномасштабного вторгнення Олександр працював у сфері переробки нафти й газу. За освітою він інженер-хімік-дослідник, має два дипломи з відзнакою та багаторічний досвід роботи інженером-технологом.
22 лютого 2022 року він перебував у відрядженні у Кривому Розі, де працював над реконструкцією металургійного комбінату. А вже за кілька днів почалася велика війна.
«Коли почув перші новини про вторгнення, одразу пішов до територіального центру комплектування. Навіть сумнівів не було - треба ставати на захист країни», - згадує Олександр.
Втім, тоді йому сказали повернутися до Харкова. У місті під постійними обстрілами залишалися його дружина, донька Аліса та мама. Найголовнішим стало вивезти родину у безпечне місце.
«У ті дні всі жили одним бажанням - урятувати рідних і вистояти», - говорить він.
Сьогодні його сім’я проживає у Бельгії. Але війна назавжди залишила свій слід у житті родини: 6 березня 2022 року ворожий снаряд влучив у квартиру Олександра на Північній Салтівці.
У перші місяці повномасштабної війни чоловік залишився у Харкові та працював інженером виробничо-технічного відділу, допомагаючи відновлювати теплопостачання міста під обстрілами.
А вже 6 квітня 2023 року Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України.
Він пройшов підготовку у 199-му навчальному центрі ДШВ у Житомирі, навчався у Великій Британії, закінчив військову академію в Одесі та отримав звання молодшого лейтенанта. Служив у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади з позивним «Дінго».
Його бойовий шлях проліг через Серебрянський ліс, Ямпіль, Терни, Макіївку, Невське, Борову та Куп’янськ.
«На війні починаєш по-іншому цінувати прості речі - тишу, дім, можливість просто бути поруч із близькими», - каже ветеран.
3 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання Олександр отримав поранення. Після лікування та реабілітації 30 вересня 2024 року його демобілізували.
Повернення до цивільного життя виявилося непростим. Потрібно було знову вчитися жити без фронту, знаходити новий сенс і своє місце у мирному житті.
Новий етап розпочався несподівано - з випадкової зустрічі у парку та оголошення про роботу в системі МВС. За порадою друга Олександр вирішив спробувати себе у новій сфері.
Із грудня 2025 року він проходив стажування, а нині працює провідним спеціалістом Салтівського відділу ДМС у Харкові.
Для нього ця робота стала не просто професією, а важливою частиною повернення до життя.
«Коли працюєш серед людей, відчуваєш підтримку колективу і можеш бути корисним - це допомагає рухатися далі», - говорить Олександр.
Сьогодні він допомагає громадянам, консультує людей та щодня виконує свою роботу з тією ж відповідальністю, з якою колись захищав країну.
Та найбільша мрія ветерана залишається незмінною - знову обійняти доньку Алісу, яку він не бачив уже понад чотири роки.
Історія Олександра Лялюка - це історія незламності, людської сили та віри у майбутнє. Навіть після найважчих випробувань він продовжує служити людям - тепер уже у мирному житті.