Психолог за освітою, військовий - за покликанням, міграційник - за вибором
Війна - це не лише фронт. Це також люди, які повертаються з «нуля» - у прямому й переносному сенсі. Люди, яким потрібно заново вчитися жити, відновлювати себе та знаходити своє місце у мирному житті. І суспільство має бути готовим підтримати цей шлях, зокрема через можливість ветеранам реалізувати себе на державній службі.
Про свідомий вибір, боротьбу після важкого поранення та адаптацію до цивільної роботи розповідає головний спеціаліст відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС у Тернопільській області Роман Шевчук.
За освітою Роман - психолог. Після закінчення університету він обрав службу в правоохоронних органах. Каже: бажання розуміти людські душі з часом переросло у прагнення захищати людські життя.
Цей вибір двічі приводив його до війська - у 2014 та 2022 роках.
«Щоразу я розумів, що маю захистити своїх рідних. Особливо це відчулося після народження доньки. Коли їй було лише чотири роки, за кілька днів після дня народження розпочалося повномасштабне вторгнення. Тому 24 лютого я вже був біля військкомату зі всім необхідним, усвідомлюючи, що йду захищати майбутнє своєї дитини. Тоді дуже надихала єдність людей - усі були готові боротися за Україну», - пригадує Роман.
У липні 2022 року він отримав важку травму. Через це певний час був паралізований. Лікування та реабілітація тривали понад два роки. Далеко від дому доводилося щодня знаходити внутрішній ресурс, аби не здатися та знову навчитися стояти на ногах.
«Найбільшим стимулом була донька, яка постійно казала, що чекає мене вдома. Навіть коли сусіди по палаті вже спали, я продовжував займатися, щоб швидше повернутися до дитини. Дуже підтримували медики та побратими. Надихали хлопці з ще важчими пораненнями, з ампутаціями, які не втрачали сили духу й підтримували інших. А ще пам’ятаю, як у лікарні найбільше хотілося домашньої їжі, - шаурми та смаженої картоплі, як удома», - усміхається він.
Коли стан здоров’я дозволив ненадовго приїжджати додому, внутрішню рівновагу допомагали відновлювати домашні улюбленці - собаки породи алабай.
«Пам’ятаю, як уперше після поранення мене зустріли мої собаки. Вони дуже розумні, сильні та витривалі - це ті якості, яких у них можна повчитися. А ще це вірні друзі, які ніколи не зрадять».
У 2025 році Роман Шевчук розпочав роботу в міграційній службі Тернопільщини. Він переконаний, що не всі ветерани готові працювати на державній службі, однак для тих, хто прагне розвиватися у цьому напрямку, надзвичайно важливо відчувати підтримку держави та суспільства.
