Віктор Заянчуківський: «Після всього пережитого я ще більше ціную життя, людей поруч і нашу Україну»
«Я ніколи не думав про нагороди чи визнання. Для мене головне було - захищати свою країну, своїх людей та свою землю», - говорить головний спеціаліст Іллінецького сектору УДМС у Вінницькій області Віктор Заянчуківський.
Сьогодні він працює в системі Державної міграційної служби України, допомагає людям і будує новий етап свого життя. Але за його плечима - роки військової служби, бойовий досвід, важке поранення та непростий шлях повернення до мирного життя.
Любов до військової справи з'явилася ще в юності. Після закінчення 9 класу Турбівської ЗОШ №1 Віктор вступив до Тульчинського військово-спортивного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом продовжив навчання у Львівській академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Після випуску розпочав службу у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. У 2021 році виконував бойові завдання в районі проведення ООС, а коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, без вагань став на захист України вже як командир ІІІ реактивної батареї.
Улітку 2022 року разом із бригадою був передислокований на Херсонщину. Там українські військові брали участь у контрнаступальних діях, повертаючи рідну землю під український прапор.
«Найважче - це втрачати побратимів. Але саме тоді ще більше розумієш, заради чого борешся», - ділиться Віктор Вікторович.
У жовтні 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Любимівка він підірвався на міні та отримав важке поранення. Попереду були операція, лікування у Вінницькому військовому шпиталі та тривала реабілітація.
За службу та особисту мужність Віктор Заянчуківський нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест», бригадною відзнакою «Срібний едельвейс», нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» та срібною медаллю «За поранення». Втім, говорячи про свій шлях, він згадує не нагороди, а людей, з якими довелося служити, і тих, кого, на жаль, уже немає поруч.
1 квітня 2026 року Віктор Заянчуківський приєднався до колективу Державної міграційної служби. Каже, що для нього було важливо знайти справу, у якій він зможе залишатися корисним державі й суспільству.
«Після всього пережитого я ще більше ціную життя, людей поруч і нашу Україну», - говорить захисник.
Його історія - не лише про військову службу. Вона про вибір залишатися відданим своїй країні за будь-яких обставин: на фронті, під час відновлення після поранення і сьогодні - на державній службі, де щоденна праця також є частиною великої спільної справи.
